Імміграція та ініціатива Шварценбаха

Після Другої світової війни економіка сильно зростала. Швейцарії було потрібно багато робочої сили. 1948 року вона уклала угоду з Італією. Після цього приїжджали передусім італійки та італійці. Вони працювали на будівництві, на фабриках і в готелях. Багато хто мав лише дозвіл сезонного працівника (Saisonnier): вони могли залишатися кілька місяців і не могли привозити сім’ю. Пізніше приїжджали також люди з Іспанії, Португалії, Югославії і Туреччини.

Не всі погоджувалися з імміграцією. Говорили про «засилля іноземців» (Überfremdung). 1970 року Швейцарія голосувала щодо ініціативи Шварценбаха, названої на честь політика Джеймса Шварценбаха. Вона хотіла обмежити кількість іноземок та іноземців: у кожному кантоні, крім Женеви, максимум до 10 відсотків. Сотні тисяч людей мусили б покинути країну. Ініціативу ледь відхилили: 54 відсотки проголосували «ні».

У 1990-х роках розпалася Югославія. Точилися війни в Хорватії, Боснії і Герцеговині, а пізніше в Косові. Багато людей тікали від цих воєн до Швейцарії. Дехто вже мав тут родичів, які раніше приїхали як робоча сила. Швейцарія прийняла, наприклад, багато тисяч людей, вигнаних війною з Боснії. Сьогодні багато їхніх сімей постійно живуть у Швейцарії.

Як запам'ятати: 1950-ті: Італія. 1970: Шварценбах. 1990-ті: Югославія.