Швейцарія і ЄС

Швейцарія не є членом Європейського Союзу (ЄС). 1992 року виборці відхилили також вступ до Європейського економічного простору (ЄЕП, EWR). Після цього Швейцарія шукала власний шлях: вона укладає з ЄС договори з окремих тем. Ці договори називаються «Двосторонні угоди» (Bilaterale Verträge), бо їх підписують дві сторони.

Основою є Двосторонні угоди I. Виборці схвалили їх 2000 року. Вони регулюють, наприклад, вільне пересування осіб, торгівлю і транспорт. 2004 року з’явилися Двосторонні угоди II, наприклад із Шенгеном. 2026 року Швейцарія і ЄС підписали новий пакет, «Двосторонні угоди III». Зараз його обговорює парламент.

ЄС є найважливішим торговельним партнером Швейцарії. Приблизно половина експорту йде до ЄС, а близько 70 відсотків імпорту надходить з ЄС. Найважливіша окрема країна ЄС: Німеччина. США і Китай теж важливі партнери, але всі країни ЄС разом значно важливіші.

Тісний зв’язок видно і в повсякденні. Багато людей живуть у Франції, Італії, Німеччині чи Австрії і працюють у Швейцарії. Вони щодня або щотижня перетинають кордон. Їх називають транскордонними працівниками (Grenzgänger, Grenzgängerin). Особливо багато їх у Женеві, Базелі і Тічино. А хто лише працює в іншому кантоні, той є маятниковим мігрантом (Pendler).

Як запам'ятати: 1992 «ні» ЄЕП, 2000 «так» Двостороннім угодам: замість вступу одна угода за іншою.